ПОЖУ́ХНУТИ, не, док. Утратити блиск, яскравість, потьмяніти (про барви, тони). Потемніли, пожухли і почали опадати сніги (Коз., Сальвія, 1956, 297); // Утратити свіжість, висохнути (про траву, листя і т. ін.). За кілька днів.. в саду пожухла і лягла на землю трава, згорнулися квіти (Збан., Сеспель, 1961, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 778.