ПОЖМАКО́ВАНИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пожмакува́ти. Перед собою він бачив не пожмаковані кров’ю бинти й не мертво стерильні стіни шпиталю,.. а титанічне безмір’я снігів і хмар (Стельмах, Правда.., 1961, 12).

2. у знач. прикм. Те саме, що зім’я́тий 3. Пожмаковані щоки з двома павуками синіх жил великими зморшками нависали над.. вусами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 688).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 777.