ПОЖИ́ТКИ, ів, мн., розм. Дрібне майно, домашні речі. Родички зносили свої дрібні пожитки, скриньки.., свої торбинки (Н.-Лев., І, 1956, 313); Дома в Костя Григоровича сьогодні вкладаються з пожитками, готуються до від’їзду (Гончар, IV, 1960, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 776.