ПОЖВА́ВЛЕННЯ, я, с.

1. Стан за знач. пожва́витися, пожва́влюватися 1; жвавість, бадьорість, веселість. Софія теж розвеселилася. Тільки ігуменша [ігуменя] дивилася на них докірливо, видно, не розуміючи причини їхнього пожвавлення (Гончар, Таврія, 1952, 128); // Вираз жвавості, веселості. З не погаслим на обличчі пожвавленням ішов Сагайдачний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 168); // Метушня, шум. На центральній вулиці міста незвичайне пожвавлення (Ткач, Арена, 1960, 171); У військкоматі між тим був рух і пожвавлення (Тют., Вир, 1964, 194); // Збудження, викликане якоюсь подією. Приїзд київських співаків з оперного театру викликав у заводчан особливе пожвавлення (Баш, На.. дорозі, 1967, 191); Перед контрольною роботою з тригонометрії в класі завжди помічалось незвичайне пожвавлення (Донч., V, 1957, 349).

2. Дія і стан за знач. пожва́витися, пожва́влюватися 3 і пожва́вити, пожва́влювати 3; активізація. Дещо більше пожвавлення можна було помітити в галузі поетичних перекладів (Фр., XVI, 1955, 130); Основну увагу КП(б)У приділяла боротьбі проти українського націоналізму, пожвавлення якого в умовах непу.. було цілком очевидним (Ком. Укр., 7, 1968, 33); Звіти і вибори внесли велике пожвавлення в життя виробничих колективів (Рад. Укр., 17.ХІ 1960, 1).

3. перен. Дія за знач. пожва́вити, пожва́влювати 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 771.