ПОЖА́ДЛИВО.

1. Присл. до пожа́дливий. Парубок.. пожадливо припав устами до вина (Коцюб., І, 1955, 242); Муравйов пожадливо накинувся на кашу (Гончар, Таврія.., 1957, 403).

2. присл., перен. З напруженою увагою, інтересом. Михайло пожадливо перебігав газетні шпальти (Збан., Сеспель, 1961, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 768.