ПОДІСТАВА́ТИ і розм. ПОДОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., перех.

1. Узяти, витягти все або багато чого-небудь звідкись. Школярі свої гринджоли З повіток подостають (Щог., Поезії, 1958, 217); Так усі три і кинулись, подоставали, хто кисет, хто — порттабак чи просто бляшанку з-під вакси (Головко, І, 1957, 463).

2. Здобути, відшукати все або багато чого-небудь, долаючи труднощі. — Е, коні ми подоставали. Прямо як змії! Із кінного заводу видерли (Стельмах, II, 1962, 183).

3. Одержати очікувані, потрібні, необхідні і т. ін. предмети, гроші тощо. Під дзеркалом, на убраному квітами столі, лежали дарунки, котрі подіставала молода від різних давніх і нових знайомих (Коб., І, 1956, 117).

4. рідко. Набути нової ознаки, особливості (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Навіть порозцвітали попаді, рум’янці собі подіставали. А вже скільки жартів!.. (Хотк., II, 1966, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 748.