ПОДІРЧА́ВІТИ, іє. Док. до дірча́віти. Залізна покрівля поржавіла, подірчавіла (Мирний, І, 1954, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 748.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ПОДІРЧА́ВІТИ, іє. Док. до дірча́віти. Залізна покрівля поржавіла, подірчавіла (Мирний, І, 1954, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 748.
Подірчавіти, вію, єш, гл. Покрыться дырками. Мир. ХРВ. 48. Як часто сорочки перуть, то вони подірчавіють швидко. Оселя подірчавіла, — вода у хату лилася. Мир. Пов. І. 111.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 242.