ПОДЯ́ЧНИЙ, а, е, заст. Який виражає подяку, вдячність. Буксир.. рушив назад, супроводжуваний подячними вигуками й піснями пасажирів пароплава (Ю. Янов., II, 1954, 95); Посейдону.. Стегна численних биків принесли ми у жертву подячну (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 764.

Подячний, а, е. Благодарственный. Не вмів бідаха вимовити подячного слова, бо змалечку кому й за що приходилось йому дякувати? Г. Барв. 28. Заробила Маруся пироги, хоч не пшенишні, да яшні — свому родові подячні. Мет. 233.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 248.