ПОДУ́ШНО, присл. За кількістю душ. Захопили [селяни] маєтки і заходилися ділити поміщицькі грунти подушно (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 763.