ПОДУРИ́ТИ, дурю́, ду́риш, док., перех.

1. Обдурити всіх або багатьох. По світу нашому вздихали [зітхали фертики і паничі], Що рано їх побрала смерть; Що трохи слави учинили, Не всіх на світі подурили (Котл., І, 1952, 144).

2. Дурити якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 761.

Подурити, рю́, риш, гл. Лиш най хоть подурить, що мня любить… я повірю. Федьк. ІІ. 87.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 248.