ПОДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Думати, міркувати про що-небудь (іноді або час від часу). Козак Мамай подумував про ту тривогу, що знову обіймала Україну, про чергову війну (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 57); Семен подумував про те, щоб одружитись (Зар., На.. світі, 1967, 60).

2. з інфін. Мати намір, збиратися зробити що-небудь. Ще тижнів зо два тут побуде [хтось], а там вже подумує майнути (Л. Укр., V, 1956, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 761.