ПО́ДРУЖКА, и, ж. Пестл. до по́друга. Бачила Олеся своїх подружок: які ж то молодиці стали! (Вовчок, І, 1955, 30); Таня з подружками почала пісню (Минко, Ясні зорі, 1951, 253); На світанку Інокентій.. побачив молоду пару.. Тимко лежав горілиць, .. пригортаючи до плеча свою подружку (Тют., Вир, 1964, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 758.