ПО́ДРУГ, а, ч., діал. Чоловік, подружжя (у 3 знач.). Панотець намість боронити.. права подруга жалувався перед нею [дружиною], що вона його не любить (Март., Тв., 1954, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 758.