ПОДРИ́ГУС, а, ч.: ◊ Вклони́тися з подри́гусом, діал., жарт. — розкланятися, розшаркуючись, з вихилясами. Вклонивсь хлопець та ще з таким подригусом, аж долівку здер, шаркнувши ногою (Свидн., Люборацькі, 1955, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 757.