ПОДОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Допити все або багато чого-небудь. Гості подопивали ті пляшки вина, що о. Артемій понакуповував в Корсуні (Н.-Лев., IV, 1956, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 754.

Подопивати, ва́ю, єш, гл. Допить (во множествѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 244.