ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подола́ти. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (Полт., Повість.., 1960, 369); Релігійні забобони можуть бути подолані тільки в результаті успішного комуністичного будівництва, широкої пропаганди матеріалістичного світогляду серед мас (Наука.., 4, 1956, 32); Подоланий міцним сном, Клим нічого не бачить і не чує (Грим., Син.., 1950, 25); // у знач. прикм. Він ішов немов побитий, але на цей раз подоланий Береза був незрівнянно щасливішим від того переможця, що здобув колись свою перемогу на виноградниках (Томч., Готель.., 1960, 313); За крилом і сніги, і тумани, і подолана даль — вдалині (Перв., II, 1948, 23); // у знач. ім. подо́ланий, ного, ч. Людина, яку подолано, переможено. [Антей:] Переможець лиш тоді похвалить, коли подоланий похилить чоло йому до ніг (Л. Укр., III, 1952, 439); // подо́лано, безос. присудк. сл. Першу загорожу подолано. Широкий прохід залишається позаду (Коз., Гарячі руки, 1960, 206); Коли цей важкий шлях було, нарешті, подолано, Євгешка побачив, що вже розвиднилось (Донч., VI, 1957, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 753.