ПОДО́ВШАТИ, ає. Док. до до́вшати. Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще і грала на йому (Мирний, IV, 1955, 114); Тіні подовшали, гостріше запахли зарічні луки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 752.

Подовшати, шаю, єш, гл. Удлиниться, сдѣлаться длиннѣе.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 243.