Про УКРЛІТ.ORG

подобрілий

ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подобрі́ти. Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (Коз., Сальвія, 1959, 145); // у знач. прикм. Роман вбирає подобрілими очима вечорове сяйво снігів, чогось, посміхаючись сам собі, дивиться в далечінь (Стельмах, І, 1962, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 751.

вгору