ПОДОБИ́ЗНА, и, ж. Те саме, що подо́ба 1, 3. Ані одна брутальна чи цинічна рисочка не закаламутила того світлого, чистого образа, який зложився в моїй душі в її подобизну (Фр., IV, 1950, 297); Він написав негативну рецензію зовсім не тому, що йому нашептав це якийсь злий ангел у подобизні Кошарного (Загреб., День.., 1964, 70); [Годвінсон:] Ти ж пам’ятаєш тую подобизну, що він зліпив на глум, неначе з мене? (Л. Укр., III, 1952, 68); Вона скривила уста в подобизні посміху (Загреб., Шепіт, 1966, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 750.