Подимне, ного, с. Подать отъ дыму. Взяли подимне од дворів. Котл. Ен. IV. 58.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 241.
подимне
-
а
-
б
-
в
-
г
-
ґ
-
д
-
е
-
є
-
ж
-
з
-
и
-
і
-
ї
-
й
-
к
-
л
-
м
-
н
-
о
-
п
-
р
-
с
-
т
-
у
-
ф
-
х
-
ц
-
ч
-
ш
-
щ
-
ю
-
я
поди́мне — у Київській Русі та Україні — подать, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві; деколи подимне віддавали поборами. Взяли подимне од дворів (І. Котляревський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 461.