ПОДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм. Дивитися час від часу; поглядати. Кайдашиха лаялась та все подивлялась набік, чи часом не вглядить де знайомих людей (Н.-Лев., II, 1956, 321); Визволені з концтаборів, змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо, наче не вірили ще в свій порятунок (Довж., І, 1958, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 743.