ПОДЗИ́ЗКУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. подзи́зкувати і звуки, утворювані цією дією. Кулі дзижчали так близько, як ніколи ще над ним не дзижчали.. Пригинався, падав під їхнім подзизкуванням, але страху не почував (Гончар, II, 1959, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 741.