ПОДЕ́НЩИНА, и, ж.
1. Поденна робота. Молодиця день цілий робила на поденщині (Вовчок, І, 1955, 368); Вона вже ходила в економію на поденщину — влітку садила та полола панські городи, за що їй пан платив по злоту за день (Вишня, II, 1956, 338).
2. Плата за поденну роботу. Її іще нерозквітла молодість в думках соромливо горнулася до бідного Мирона Величка, який жив на поденщині з косовиці (Стельмах, І, 1962, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 739.