ПОДВІ́РНИК, а, ч., іст. Селянин, який не є членом сільської общини і живе відокремленим від неї двором, господарством. Кругова порука — спільна відповідальність у платежах, якої до реформи не існувало на Україні у селян-подвірників, була запроваджена і у них (Іст. УРСР, І, 1953, 480).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 737.