ПОДВІ́РЕНЬКО, а, с., нар.-поет. Зменш.-пестл. до подві́р’я. А на моє подвіренько Пади [брате] швидким соколоньком (Пісні та романси.., II, 1956, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 737.