ПОДВО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до подво́їти. Двадцять три роки, подвоєні в тінях на худому обличчі, у зморшці на чолі, немов зреклись своїх прав, зсушили молодість… (Коцюб., II, 1955, 208); // подво́єно, безос. присудк. сл. За роки Радянської влади в СРСР майже подвоєно врожайність озимої пшениці (Хлібороб Укр., 1, 1968, 18).

2. у знач. прикм. Збільшений удвічі; подвійний. Напруження на фронті передавалось і в цех. Люди залишались на подовжені, а то й на подвоєні зміни (Баш, На.. дорозі, 1967, 201); // Значно більший проти звичайного; посилений. Клим не розуміє ні тих віршів, ні батькового захоплення ними. Інша річ — цукерки. Тут хлопець цілком схвалює батьків смак і завжди готовий з подвоєною енергією наполягати на ці ласощі (Мак., Вибр., 1954, 10); Струмінь зустрічного повітря з подвоєною силою вдарив в обличчя Марка (Трубл., Шхуна.., 1940, 85).

3. у знач. прикм., перен., рідко. Те саме, що подві́йний 3. Зійшов з помосту дивний Айра Олдрідж, Упав у крісло, стомлений своїм Життям подвоєним, що зветься грою (Рильський, І, 1956, 170).

4. у знач. прикм., лінгв. Утворений способом редуплікації; повторений двічі (про звук, букву, основу).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 737.