ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до подви́жник; // Власт. подвижникові. До останнього дня свого багатостраждального і гіркого, справді подвижницького життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру» (Літ. газ., 14.ІІІ 1961, 1).
2. Самовідданий. Інтерес Максима Горького до народної поетичної творчості вражає своєю всеосяжністю. Тут особливо впадає в око.. подвижницьке збирання і вивчення фольклору (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 3); Передові представники народів світу знали про благородну, подвижницьку працю Івана Франка, тягнулися до нього всім серцем (Тич., III, 1957, 527).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 736.