ПОДА́ТЛИВО. Присл. до пода́тливий. Гнилувате дерево податливо вигнулося (Рибак, Що сталося.., 1947, 75); Прохор обняв її,.. і вона не захищалася, а сама податливо горнулася до нього (Шиян, Баланда, 1957, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 735.