ПОДАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подарува́ти. В госпіталі було тепло і зеленіли українські столітники, подаровані шефами (Гончар, III, 1959,180); Мертва й похована ти [мріє], моя люблена, он уже хрест над тобою. Кожна ураза тобі подарована, мир нехай буде між нами (Л. Укр., І, 1951, 219); // у знач. прикм. Надів [Микола] подаровані чоботи, за шапку та й гайда (Тесл., З книги життя, 1949, 41); // подаро́вано, безос. присудк. сл. Мене їй [пані] подаровано (Вовчок, І, 1955, 259); Мотоцикла їй було подаровано, коли її мобілізували.. до цього зовсім не промислового району (Ю. Янов., II, 1954, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 734.