ПОДАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ПОДА́ТИСЯ, да́мся, даси́ся, да́сться, док.
1. Відправлятися, вирушати куди-небудь, ідучи, їдучи, відлітаючи і т. ін. Підкралась [Лисичка] до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась (Укр.. казки, 1951, 27); Зважився Максим перебути на шахтах весну до зелених свят, а вже тоді подаватися додому на село (Гр., І, 1963, 378); Поважної ходи Роман не знає: поклич його — підбіжить з підскоком, пошли куди — подасться так, що тільки пісок закурить (Вас., I, 1959, 59).
2. Приступати до якої-небудь служби, діяльності; вступати кудись, ставати ким-небудь. — Доведеться вам, отче, подаватися на ступську парафію, — сказав смиренно піп (Тют., Вир, 1964, 409); [Аквіла:] Велика штука — вмерти! Я, мій брате, хотів у гладіатори податись, та Парвус залучив у християни (Л. Укр., II, 1951, 486); Гурин подався до інституту. Конкретно: енергетичного (Грим., Дніпрострум, 1932, 58); // Збиратися, намірятися що-небудь робити. [Юрист (встає):] Ні, я піду… (Подається йти, але спиняється) (Л. Укр., II, 1951, 512).
3. Переміщуватися, відхилятися в якому-небудь напрямку, набувати якогось положення. Аниця піймала ціпко віжки та й держить, аж подається назад (Март., Тв., 1954, 44); Павло знову відстібує свою баклажку, а обидва гребці кидають дрючки, так і подаються до нього грудьми (Кучер, Голод, 1961, 232); Червоная, ой, та калинонька На яр подалася (Укр.. лір. пісні, 1958, 268); Він [вовк] раптом витяг шию, подавсь наперед і так жалібно завив, що Остапові аж мороз пішов поза шкуру (Коцюб., І, 1955, 366); Натовп подався назад. Галас упав, ущух (М. Куліш, П’єси, 1960, 40); // Відступати з військових позицій. З настанням сутінків під зливою вогню декотрі [воїни] стали подаватися назад (Гончар, II, 1959, 318); Здригнулись німці й подалися назад, не маючи сили витримати з двох боків такого шаленого натиску (Стар., Облога.., 1961, 75); // Рухатися під дією напору, удару і т. ін. Рибалки зійшлися у кучу і почали тягти невід. Грузько-важко подавався він уперед (Мирний, І, 1954, 313); Шпурнув [хлопець грудку] угору. Високо, високо, гудючи [гудучи], подалася грудка, хлопці наставили руки, щоб ловити (Мирний, І, 1954, 251); // перен. Відходити, розташовуватися на дальшій відстані від чого-небудь. Зараз за тим островом скелясті високі береги оступаються од річки, подаються трохи на боки (Н.-Лев., II, 1956, 199).
◊ Куди́ не пода́йся — з усіх боків. — І чеберяв би далі, та, куди не подайся, — усюди стіни заважають [на печі]! (Стельмах, І, 1962, 213); Нема́ куди́ пода́тися кому — нема куди подітися (про безвихідне становище). Прибіг [Льоня] сюди [до школи] вчора. Йому більше не було куди податися (Ів., Таємниця, 1959, 54).
4. Піддаватися дії чого-небудь. Він копав, і земля подавалася. Вона не дуже ще замерзла (Коб., III, 1956, 445); Крутив [опришок] зубами сильно затягнуті вузли. Вузол подався (Хотк., II, 1966, 271); Тамара підповзла, спробувала відхилити двері — вони подалися, не замкнені (Хижняк, Тамара, 1959, 260); // перен. Піддаватися яким-небудь думкам, почуттям і т. ін. Гадки й у неї [Галі] схибнулися… — А справді? — неначе вітер провійнув в її серці. Одначе чула душа не подалася тому вітру.. — Ні, Мотря не така людина… (Мирний, І, 1949, 406); // Зазнавати руйнування, псуватися. Навіть ближчі крепацькі [кріпацькі] хати були ще добрі, тілько ті, що стояли в далекому кутку довгого двора, вже подались: декотрі перехнябились, декотрі вже розвалювались (Н.-Лев., III, 1956, 38).
5. Прогинатися, вгинатися під дією чого-небудь. Вони пройшли повз дерева до рундучка, що шатавсь [хитався] і подавався під ногою (Вовчок, І, 1955, 302); Гупала [Софія] босими п’ятами по долівці, по подвір’ю і відчувала, як земля на подвір’ї м’яко подається під нею (Гуц., Скупана.., 1965, 93); В одному місці під ним, як на ресорах, подався болотяний грунт (Стельмах, І, 1962, 346).
6. перен. Відступати від чого-небудь, поступатися чимсь кому-небудь. Оттак-то Денис усе заїдався з Трохимом.. Трохим же, як був собі плохіший, то.. усе й подавався (Кв.-Осн., II, 1956, 411); Прикрутив [пан] усіх так, що й дихнути годі! Правда, громада не відразу подалася (Фр., II, 1950, 53); Кожного разу, як я бачу ворогів — стільки хоробрості мені підбавляється! Справжній герой той, хто такого часу не злякається і назад не подасться (Тич., III, 1957, 240).
7. Худнути, марніти, занепадати здоров’ям. Не тільки що кожний день, вона [Галочка] кожний час подавалася усе більш, усе більш і кожний вечір вона вже була не така, як була ранком (Кв.-Осн., II, 1956, 358); За одним із столів — Цупович, невеличкого росту, лисавий блондин, колись огрядний, тепер трохи подався (Галан, І, 1960, 359); // Погіршуватися, занепадати (про здоров’я). Здоров’я його подалось.
8. розм. Ставати ширшим, просторішим. Черево не дерево — подасться (Номис, 1864, № 12014); Широкая да улиця Да ще й подалася (Чуб., V, 1874, 421).
9. звичайно із запереч., розм. Те саме, що дава́тися 1. Одна думка обганяла другу; ..вони од його тікали, зникали, одні тільки краї на одну хвилиночку проносились, поки не злилися в одну думку: як-не-як, а живцем не податися в руки! (Мирний, І, 1949, 385).
10. тільки недок. Пас. до подава́ти1 1, 3-5, 7-10, 12-14. Їли все, що подавалося і що можна було з’їсти (Тулуб, В степу.., 1964, 359); Пальне подається найчастіше насосами (Наука.., 8, 1958, 16); В механічні цехи інструментальних заводів метал подається у вигляді заготовок (Технол. різального інстр., 1959, 85); Державний бюджет Української РСР складається Радою Міністрів Української РСР і подається нею на затвердження Верховної Ради Української РСР (Конст. УРСР, 1969, 21); Молодь.. зрозуміла, що це їй подається рахунок за неполадки з машинами, і при останніх словах лектора насторожилась, захвилювалась (Коцюба, Нові береги, 1959, 106); Дійсність подавалась натуралістами не в її істотних проявах,.. а в зображенні мало характерних, поодиноких явищ (Укр.. кіномист., II, 1959, 71); Задзвонив дзвіночок.. Як я його любив у Скрипалівській школі! Там він у перший день подавався урочисто, калатав ним голова сільради чи колгоспу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 47); Трудно було розібрати, що він казав, та всі знали, що то подається знак рушати (Вас., І, 1959, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 731.