ПОГУ́РКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. погу́ркувати і звуки, утворювані цією дією. Вгорі зрідка ворушилися жилаві блискавки, але беззвучно, без погуркування (Гуц., Скупана.., 1965, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 728.