ПОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док.

1. тільки док. Грішити (у 1 знач.) якийсь час.

2. проти чого, з чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки. Успіхи тонколистовиків незаперечні. Але ми погрішили б проти істини, не сказавши про.. недоліки (Рад. Укр., 18. V 1962, 2); [Батура:] З зовнішністю я погрішив, не треба було робити його [героя твору] таким вродливим (Корн., II, 1955, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 724.