ПОГРИМОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОГРИМОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до погримі́ти. — Одчини!..Це я, Никін, — погримотів ізнову дверима Никін (Л. Янов., І, 1959, 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 723.