ПОГОСТИ́ТИСЯ, ощу́ся, ости́шся, док., розм.

1. Те саме, що пригости́тися. [Олекса:] Жандарми пішли, певно, до буфету. Така нагода погоститися за рахунок Тишківського (Сміл., Сад, 1952, 370).

2. Гоститися, гостювати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 721.

Погоститися, щу́ся, стишся, гл. Быть въ гостяхъ, провести время съ гостями. Ой устань, мила, та й пробудися, я до тебе прийшов погоститься. Чуб. V. 48. Запросим до себе та погостимося трохи. Чуб. II. 630.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 235.