ПОГОРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Горювати якийсь час. Прокіп мене дожидає. Перейме та постоїмо.., погорюємо обойко… (Вовчок, І, 1955, 128); Посумувавши та погорювавши, дядьки знову заводили свої звичайні розмови (Тют., Вир, 1964, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 721.