ПОГО́РДЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до пого́рджувати. Чи є в наших селян час і вмілість розбирати се все [тонкощі поведінки], а особливо там, де людина.. забита довгими літами недолі і приниження, відмалку погорджувана, поштуркувана (Фр., І, 1955, 262); — Вони [ескімоси] розбрелися по Америці, стали чесними робітниками, погорджувані гірше собак білими (Ірчан, II, 1958, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 720.