ПОГОЛИ́ТИСЯ, голю́ся, го́лишся. Док. до голи́тися 1. — Здоров, Грицьку! Здоров, брате!.. Чи бач, як ти перемінився!..Заріс, постарів… — От, ще вигадайте! — защебетала Христя.. — То він не поголився… то так воно здається… (Мирний, І, 1949, 272); Купив собі феску і тютюну (інші речі дорогі), поголився у турка (Коцюб., III, 1956, 348); Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись (Гончар, ІІІ, 1959, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 718.