ПОГО́ЙДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Гойдатися обережно, помалу або час від часу. Вони [татари] уперто дерлись на гори, подавшись тулубом трохи вперед, погойдуючись злегка на вигнутих дугою татарських ногах (Коцюб., І, 1955, 399); Поважно пропливали довгі тролейбуси з.. широкими вікнами, за якими погойдувалися [пасажири] (Грим., Незакінч. роман, 1962, 328); Сонними вулицями іде парубок додому, позад нього погойдується видовжена тінь (Стельмах, І, 1962, 143); Ліна, погойдуючись в сітці гамака під горіхом, слухає звідти батькові нарікання (Гончар, Тронка, 1963, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 717.