ПОГОЙДНУ́ТИ, ну́, не>ш, док., перех. Однокр. до погойда́ти. Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає (Чуб., II, 1878, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 717.

Погойднути, дну, неш, гл. Покачнуть (растеніе или что-либо висящее). Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає. Чуб. II. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 233.