ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п. (Л. Укр., V, 1956, 302); Попадя почала вже поговорювати про те, щоб купити новеньку бричку й рисака (Донч., III, 1956, 104); // Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку. Чи стара ота Урака Справді відьма знаменита, Як то люди піренейські Поговорюють про неї (Л. Укр., IV, 1954, 167); — Поговорюють, ніби тому й затримали оце нас, що нового розпорядження ждем (Гончар, II, 1959, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 715.