ПОГЛИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Поглядати. — Та й вийдіть ви, новобранці, Перед нові брами! Станьте разом всі ногами, Докупи плечами [плечима]! Поглипуйте на цісаря Чорними очима (Нар. лірика, 1956, 131); Іде [панок] та все на мене поглипує (Фр., І, 1955, 371); Вона також зупинилась, мовчить, поглипує спідлоба (Гуц., З горіха.., 1967, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 711.