ПОГИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Ги́кати не дуже сильно або час від часу; // безос. Вже Зюзь [кінь] змокрів усією своєю попелястою шерстю, все важче.. погикувало в нього в череві (Загреб., Диво, 1968, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 707.