ПОГАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГАСИ́ТИ, гашу́, га́сиш, док., перех.

1. тільки док. Припинити горіння, світіння чого-небудь; загасити, потушити. — Та враг бери вас, ..Пожар лиш тілько погасіть (Котл., І, 1952, 105); Тимко зараз же погасив сірника, і густа темрява знову заступила очі (Тют., Вир, 1964, 90); * Образно. Карі очі погасила куля біла назавжди… (Сос., Солов. далі, 1957, 43); // Вимкнути (світло). Часто, погасивши електричне світло і лігши на широку софу.., я довго дивилась на смуги місячного світла на помості (Л. Укр., III, 1952, 576); Дорогою я, розуміючи, що в коридорі горить світло, покрутив вимикач, щоб погасити (Ю. Янов., II, 1954, 79); // перен. Позбавити виразності, ясності, потьмарити. Він сперся головою На дубовий стіл твердий, А неясний, неспокійний Сон в ожи́данню [очікуванні] й тривозі Його пам’ять погасив (Фр., XIII, 1954, 19); Рятівна втома помалу стерла милий, але загрозливий образ Тетяни Федорівни, погасила їй очі, остаточно попереплутувала й без того розхристані Друзеві думки (Шовк., Людина.., 1962, 238).

2. тільки док., перен. Припинити що-небудь, не дати розвинутися чомусь; ліквідувати. Війні шабаш! Погасили [царські війська] в сусіда.. пожежу, — тепер і самим безпечніше (Мирний, І, 1949, 233); Перевага сил соціалізму над силами імперіалізму та війни дала миролюбним країнам змогу погасити в зародку ряд невеликих воєн, розв’язаних імперіалістами (Ком. Укр., 12, 1961, 53); // Стримати, погамувати (почуття, переживання і т. ін. та їх вияв). Стоїть [законовчитель] блідий, безсила злість в очах, яку він намагається погасити, а на обличчі закостеніла та ж солодка лисяча осмішка (Вас., IV, 1960, 43); Його відлюдна вдача не погасила буйної веселості панства, не стримала його невгамовного свавілля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); Погасивши усмішку, він став знову серйозним, зосередженим (Гончар, Тронка, 1963, 14).

3. тільки док., спец. Ослабити, зменшити силу, дію чого-небудь. Оскільки наш природний супутник не має атмосфери, погасити швидкість зустрічі [ракети з Місяцем] можна тільки за допомогою бортової гальмової рушійної установки (Наука.., 9, 1965, 21); // Припинити дію якого-небудь приладу, механізму. Ми погасили машину і зайшли пересидіти радість зустрічі (Ю. Янов., II, 1958, 95).

4. Робити недійсним, таким, що не має сили, значення. Погашати марку; Погасити облігацію.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 706.