ПОГАРЯЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.

1. Док. до гарячи́тися. — Вірю. Переконав, Тарасе Демидовичу. Ну, що ж, бажаю успіху. Мир! І пробач за те, що погарячився при першому знайомстві (Збан., Малин. дзвін, 1958, 208).

2. Гарячитися якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 705.