ПОВІ́ШЕНИК, а, ч. Те саме, що ві́шальник 2. — Най повішеника ховає, най люди це місце обминают [обминають] (Черемш., Тв., 1960, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 679.