ПОВІТРОПРОВІ́Д, во́ду, ч. Система труб, нагнітальних установок, фільтрів і т. ін. для подавання повітря. Вона вийшла з кругу притихлих дівчат, відкрила краник повітропроводу (Оров., Зел. повінь, 1961, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 677.