ПОВІТРООХОЛО́ДЖУВАЧ, а, ч. Апарат для охолодження повітря. Розроблена і побудована установка для дослідження тепло— і газообміну в моделі змійо-викового повітроохолоджувача для глухих забоїв (Вісник АН, 10, 1957, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 677.