ПОВІ́ЙНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що пові́я. Чи не з повійницею, бува, якою спізнався [Чіпка], то соромно признаватись?.. (Мирний, І, 1949, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 671.

Повійниця, ці, ж. Потаскуха. Мир. ХРВ. 158. Чи не з повійницею бува якою спізнався. Мир. ХРВ. 296.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 221.