ПО́ВІЗ, возу, ч., заст. Екіпаж. Старий порівнявся з панським повозом, зійшов з дороги (Укр.. казки, легенди.., 1957, 385); В повіз великий богині щасливої впряжені коні (Л. Укр., IV, 1954, 280); Звели запрягти йому в повіз Коней, ходою найшвидших (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 671.

Повіз, возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз. МВ. (О. 1862. III. 51). Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. Чуб. II. 206.

Повіз нар. = Повз. Лохв. у. Іду повіз його та й думаю: чи займе ж він мене? Пирят. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 221.