ПОВІДЧИ́НЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідчи́нювати. Вікна повідчинювані, і майже в кожному з них — постаті людей (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 671.